Хлорована вода призводить до раку!
Хлорована вода призводить до раку!
Останні наукові дослідження показують, що використання хлорованої води істотно збільшує ризик виникнення раку крові. Причому плавання в хлорованій воді або душ діють не менш шкідливо, ніж випита вода.
Вперше отримані дані дозволяють зробити висновок, що хлор і його похідні можуть однаково згубно впливати на здоров'я як при вдиханні або при поглинанні шкірою, оскільки при попаданні в організм разом з ковтком води, зауважують фахівці Муніципального Інституту Медичних досліджень Барселони.
Хлор використовується для дезинфекції води, може утворювати побічні продукти, які пов'язуються науковцями з зростанням ризику захворювання на рак. Найбільш поширені хлоровані продукти, які можуть міститися у воді, це хімічні препарати тригалометани (ТГМ).
Щоб виявити зв'язок між тривалістю впливу ТГМ і ризиком виникнення раку крові, вченими було відібрано 1219 чоловіків і жінок з раком крові і 1271 людей, не уражених хворобою. Було проведено обстеження цієї групи на предмет впливу хлорованої води: як питної, так і при плаванні в басейні, купанні в душі або ванні. Дослідники також аналізували середній рівень вмісту ТГМ у воді у 123 містах, включених в наукову програму.
Було виявлено, що люди, які проживають в будинках з середнім рівнем вмісту ТГМ у воді більше 49 мікрограма на літр, мали ризик захворювання раком крові в два рази більше в порівнянні з тими, хто користується водою з концентрацією ТГМ нижче 8 мікрограмів на літр. Рівень ТГМ близько 50 мікрограмів на літр зустрічається в основному в промислових містах, як відзначають співробітники Інституту.
Обследование тех участников, которые пили хлорированную воду показало, что риск возникновения рака крови у них составляет на 35% больше, чем у тех, кто пил очищенную воду, в то время как плавание в бассейнах с хлорированной водой увеличивает риск рака на 57%. Также значительно растет риск возникновения рака крови у людей, подолгу принимающих душ или ванну.
Учеными был сделан вывод, что при поглощении ТГМ кожей или легкими риск возникновения рака крови увеличивается, поскольку тригалометаны в этом случае не выводятся через печень и накапливаются в организме.
Джерело: American Journal of Epidemiology, January 2007.
Вперше отримані дані дозволяють зробити висновок, що хлор і його похідні можуть однаково згубно впливати на здоров'я як при вдиханні або при поглинанні шкірою, оскільки при попаданні в організм разом з ковтком води, зауважують фахівці Муніципального Інституту Медичних досліджень Барселони.
Хлор використовується для дезинфекції води, може утворювати побічні продукти, які пов'язуються науковцями з зростанням ризику захворювання на рак. Найбільш поширені хлоровані продукти, які можуть міститися у воді, це хімічні препарати тригалометани (ТГМ).
Щоб виявити зв'язок між тривалістю впливу ТГМ і ризиком виникнення раку крові, вченими було відібрано 1219 чоловіків і жінок з раком крові і 1271 людей, не уражених хворобою. Було проведено обстеження цієї групи на предмет впливу хлорованої води: як питної, так і при плаванні в басейні, купанні в душі або ванні. Дослідники також аналізували середній рівень вмісту ТГМ у воді у 123 містах, включених в наукову програму.
Було виявлено, що люди, які проживають в будинках з середнім рівнем вмісту ТГМ у воді більше 49 мікрограма на літр, мали ризик захворювання раком крові в два рази більше в порівнянні з тими, хто користується водою з концентрацією ТГМ нижче 8 мікрограмів на літр. Рівень ТГМ близько 50 мікрограмів на літр зустрічається в основному в промислових містах, як відзначають співробітники Інституту.
Обследование тех участников, которые пили хлорированную воду показало, что риск возникновения рака крови у них составляет на 35% больше, чем у тех, кто пил очищенную воду, в то время как плавание в бассейнах с хлорированной водой увеличивает риск рака на 57%. Также значительно растет риск возникновения рака крови у людей, подолгу принимающих душ или ванну.
Учеными был сделан вывод, что при поглощении ТГМ кожей или легкими риск возникновения рака крови увеличивается, поскольку тригалометаны в этом случае не выводятся через печень и накапливаются в организме.
Джерело: American Journal of Epidemiology, January 2007.
